GOLDEN CIRCLE OF PROFIT

Alcohol, cigarettes, and drugs are causing serious hormonal disorders. Hormonal disorders causing numbness, depression, high stresses, digestion and metabolism problems, which results to desire of some more alcohol, cigarettes and drugs.
It’s an awful never ending golden circle of profit for Billion Dollar Corporations. (BDC)
They strike kids on all levels with – depressive songs, films, unhealthy fat foods, alcohol and drug propaganda. All this, to create a gold circle of profit.

Nudity causes endorphins to form in an abnormal volume. This helps so called conditioned reflexes to get stronger with what the human sees along with the nudity (usually, on tv\internet it’s nudity+alcohol, nudity+drugs). Seeing drugs, alcohol, and cigarettes along with the nudity results in a deep feel of happiness, bypassing the mind center of a critic, forming the strongest conditioned reflex, piercing into the human brain.

Silent Hill (1998) – моя перша 3D гра на проходження

пам’ятаю, колись, коли ще був маленьким, не було ні компа, ні плейстейшн, – в нас відкрився ігровий клуб. Там були одна плейстейшн ще сама перша, одна сєґа, одна приставка денді і два компа такі ще старі, на віндовсі 95, чи 98. я постійно приходив грати плейстейшн. Я просто офігєвав від трьохвимірної графіки, після того, як все попередньє дитинство провів за восьмибітною дендюхою, де квадратик був головою, а чотири прямокутники – ногами і руками (чомусь згадалися канадці з сауз парка).
В тому клубі я вперше спробував загрузити гру “Silent Hill” 98? року випуску..

Пам’ятаю, як я побачив обгортку коробки диска – така сірозелена, темна, моторошна.

Ніхто не хотів цю гру рати, бо це була гра на проходження, де треба було дивитись заставки, переживати за героїв (всі грались тільки в гонки і бої).

Я вставив диск. На екрані висвітлилось лого компанії розробників. Таке величезне, червоними літерами на весь телевізор – явний натяк на ожирівше почуття неймовірно високої самооцінки. “KONAMI”. Вони мали право на такий пафос, адже ця компанія вже тоді була самою відомою і крутою компанією-розробником ігор. Всі їхні ігри зразу ставали хітами і завойовували мільйони фанів. Я тоді ще цього не знав і довбаючи по джойстику старався пропустити цей тест на сліпоту. Нічого не вийшло і я побачив першу в моємоу житті анімовану трьохвимірну заставку гри. Класна моторошна гітарка Акіри Ямаоки, прорендеровані персонажі, вирази обличчя яких одразу ж викликали симпатію, темрява, туман і кров. Мої яйця затремтіли від страху, а волосся наелектризувалося і стало дибом від кайфу.
Я тоді ще не дуже розумів джойстики плейстейшена – вони були важкі, з якимось ричажками і задніми кнопками. Це все виглядало для мене, селянина з маленького містечка, космічними прогресивними технологіями.

Постійно приємно радувала відчутна важкість геймпада і вібрування – властивості, які були диковинкою на той час. Тодішні геймпади всі були легкими – менше 30 грам ваги, дешевими і гучно, пластмасово клацаючими. Контролер від плейстейшн лягав в руку м’яко і ніжно, відчувалася якість. Китайська, ще тоді цнотлива, якість. Кнопки жмакались легко і впевнено, без клацань.

Я подивився заставку, офігєв і нажав START NEW GAME. За мною вже зібралось кілька хлопців, яким було цікаво, що це за гра. Вони грали тільки файтинги (наприклад, новинку тоді Mortal Combat для плейстейшн) і гонки. Вони постійно кричали “пропускай вже ту заставку!”, а я відповідав “ні! Ви що? Це ж саме найцікавіше!” ((: вони цього не розуміли…

Гра розпочалась і я зразу ж опинився в епіцентрі жаху. Тумнне місто, пусті будинки, абсолютна тиша, тільки чути власні кроки власних ніх, звуки яких розходились далеко-далеко в туман. Я відчув, що дуже не хочу, щоб звуки моїх кроків розходились в глибини цього туманного міста. Мені чомусь ніяк не хотілось, щоб було відомо, де я знаходжусь… Стало по-справжньому страшно і, в перші ж секунди геймплея, на якусь мить я просто зупинився, оторопів, відчув, як мурашки пройшли по шкірі. Периферичний зір на мить вловив хлопців, які грались в файтинги та гонки зліва від мене, але я вже давно не був в цьому залі, я вже давно не був в цій вселенній; мої руки почали відчувати мокрий холод жорсткого туману і я зрозумів, що вся моя сутність повністю перемістилась в світ Silent Hill, в місто, з якого немає виходу, місце, яке називають пеклом, сном психопата, паралельним світом, дверми ада.
Все моє попереднє життя в мить зчезло. Я побіг в густий туман. Мені потрібні були відповіді.
Пригода без кінця розпочалась.

One of my dreams

Today I’ve seen a dream about young man, who were chased by “a mafia bosse’s girlfriend”. Yep. I’ve seen this dream from young man’s eyes. After short period of time there were all gang, that were trying to catch him, with this girl as a leader of a chasing team..

Poor young man, I just knew, he was not guilt in anything, but I think, he loved that girl. I don’t know. The dream doesn’t explain much, why do mafia is chasing him so badly. You know.. It’s a dream.

Some miracle helped him to escape from three snipers. From third sniper he somehow managed to escape on open air, on some flat field(!) (it is a terrible feeling, when you’re on open flat field, there’s nowhere to hide and human with sniper riffle is aiming on you).

At the end of the dream he ran into some old, ruined, abandoned building and this girl followed him there. The little fight has occured and again miraculously he pulled weapon out of her hand and seized her neck with “the locking fighting method”. He had a chance to kill her, or use her as a shield, but he just used that method to weaken her.

They both were tired. It was some tough day.
He started to explain her the matter of living creatures and everyone’s life by itself. They sat there about hour and a half and all this time he spent to bring her understanding of the importance of life, importance of love and other possible ways to resolve any conflict, that occurs between people. He asked her few times, without any emotion, without any fear, just asked her not to kill him. He needed to ask her few times, because she wasn’t answering. She just “observed” him. Her face were like frozen on one hardly explainable emotion. She definitely were somewhere far away, her mouth were opened, eyes were not focused on anything, not any of her muscle weren’t moving.
In support of his words and ideas he gave her back her weapon and said, that she is free now. She immediately got up, showed him a little smile and went to exit. He asked her in last time:
– “Tell them not to kill me. I have lot things to do in my life – I want to compose a music. There so much different beautiful music, that I didn’t created yet”.
-”Don’t worry, everything will be fine.” -she answered to him and showed one last smile. Those words were so warm and calm. She turned to exit again and entered the white-cold light of the early spring.

Less than 10 seconds after two tall muscular bold men with hammers entered the building.

Last what I remember, is how how young man were slowly going backward, looking on these hammers; world started loosing it’s colors in his eyes a moment after that, everything I looked on, started to paint itself with transparent pink color. I felt his feelings – deep frustration, sadness, sorrow for the music, he will never compose.

I woke up.
Inside my head where playing some strange tune, that I’ve never heard before – warm and simple melody.
“..I wonder, if this music belongs to that young man” I thought for some reason and slowly moved my body to the kitchen to note this melody and make a green tea.
I don’t want to forget this melody.

I think, that our dreams are other people’s memories. Someone shared a part of his most important feelings and experiences with me, so I could carry them into the better future. Someone. Somewhere. From some Universe.

Сьогодні мені приснився сон про те, як за юнаком полювала дівчина голови мафіозного угрупування (я сон бачив очима юнака). В кінець кінців за ним вже полювало ціле бандитське угрупування на чолі з тією дівчиною. Чудом йому вдалося втекти від трьох снайперів, від третього йому вдалось втекти на відкритому(!) полі (це було жахливе відчуття, коли ти на відкритому полі, нема де сховатись і в тебе цілиться людина з снайперською гвинтівкою).

Вкінці сну він забіг в якийсь закинутий, зруйнований будиночок і за ним забігла ця дівчина. Йому вдалося чудом знову ж таки вихопити зброю і схопити її шию ключовим захопленням. Він мав шанс задушити дівчину, але він її просто ослабив.

Він почав пояснювати їй цінність життя поодинці і цінність будь-чийого\всього життя вцілому. Наводив приклади. Вони сиділи там біля півтори години і весь цей час він розповідав їй про цінність життя, про любов і про інші можливості розгляду любих питань, що виникають між людьми. Про те, що злість викликана страхом і як побороти страх у собі. Потім він кілька раз попросив її без жодних емоцій, без страху, просто попросив її не вбивати його. Йому довелося попросити кілька раз, бо вона мовчала і просто дивилася на нього з дивним “віддаленим” виразом обличчя. В знак підтримки своїх слів і ідей гуманізму він віддав їй її зброю назад і сказав, що вона вільна. Вона встала, всміхнулась і направилась на вихід. Він востаннє попросив “попроси їх, нехай не убивають мене. У мене є багато справ у житті – я хочу писати музику. Я ще стільки цікавої музики не написав”. -”не переживай ти, все буде гаразд.”, всміхнувщись іще раз, відповіла йому вона і вийшла на холодно-біле світло ранньої весни. Менше, ніж через 10 секунд в приміщення зайшли двоє велетенських лисих чоловіків з молотками.
Останнє, що я пам’ятаю – це як він відходив назад, сіріючий світ водночас заливався ледь розовим кольором чомусь знизу-вверх, і глибоке відчуття розчарованості, смуток за музикою, якої він ніколи не напише.

Я прокинувся.
В моїй голові лунала дивна музика, якої я ніколи не чув; теплий і простий мотивчик.
..”Це не написана музика того юнака”, – чомусь подумав я і неспішучи пошурував на кухню її собі занотувати і заварити зеленого чаю.
Я не хочу забувати цю мелодію.

Я думаю, що сни – це спогади інших людей. Хтось довірив мені частиночку своїх найважливіших переживань, щоб я відніс їх у краще майбутнє. Хтось. Десь. З якоїсь Вселенної.

закохатись?

найкращий спосіб віддихнути від усього світу – закохатись.
І всеж, рідко ми помічаємо, що життя наливається смислом тільки, коли серце наливається любов’ю, любов’ю без слів без образів, без обчислень, ідентифікаторів, без думок, в кінець кінців! І весь світ ховається десь далеко у кишеню старого Continue reading

Лємурії І

Першою дівчиною, яка кусьнула мене за мочку вуха, стала Лємурія І. зараз їй півтора місяці. красуня моя :) вона заставила цим мене завстидатись :-[
Лємурія І – дочка Лємки, симпатичний гібридик кемпбелла і джунгарика.
Лємуріє, якщо пройде кілька років, а я все ще буду живий, то ось тобі мій цьомчик із минулого :-***
який у цьому инулому і залишиться, разом із тобою, і буде там тебе завжди зігрівати, де я не зміг залишитись, повіривши стрілкам годинника.