обспівує вітер
твоє волосся
а в душі лихий січень
погляд мертвий,
дорослий.
ти прямуєш у скелю
у печерку ховатись
за спиною здобутки
що життями збирались.
за спиною цілунок
погляд наївний милий
мрій забутих пакунок
й подарунок чийсь щирий.
слід твій веде в свято
в дні де слід твій губився
в них тебе так багато
та ти в них не лишився.
у ніч випавших сліз
і бомб ріжучих небо
ти себе переріс
і став ближчим до себе.
ким ти був?
мільярдером, призедентом
банкіром просто компонентом?
гламурним бидлом
дегустатуром вина
простий робочий
і товста жона?
сніданок – миша – 79 Рад
тіло світиться вночі
багатством, в 100 карат
вже не похвалишся мені.
що ти лишив позаду?
і що у тебе за плечима?
тепер ти хвалишся одним
що ти живий, що ти – людина
остання війна –
від радіації усі безплідні
тягнемось до дна
днів яких ми не гідні.
не спасе бункер.
тебе найдуть, розідруть
останні з сторони бунту
слухатися не будуть.
і що значать багатства
коли душа одинока, кричить
нема в кого шо вкрасти
ти один залишився жить.
убий нашу душу!
нехай замовчить.
думаєш вона тепер
хоче жить?
20 September 2009 22:23
Leave a Reply