загинули цінності
давно між народами
і в пам’ятках вічності
залишились кодами.
погинули вічності
на руках у життя
й нема різниць кількостей
вони ж просто сміття.
редагувались уродами
літописи буття
отак утратили згодом ми
смисл й причину дитя.
і відкривались нама оченьки
і ми дивились в небеса
в надії бачити боженьку
(мамусю і татуся).
а небеса – органи вічності
давно не теплі і не живі
зсихаються гаснуть темніються
як і душа у мені
розпрощалися з смислами
першопричини і я
чужими мріями стиснутий
чужа свідомість моя
давно утрачені смисли
і вітер плаче над ними
розносить світом їх попіл
а заодно і спори життя
в К І Н Ц І що є корисне?
що б ми в житті не змінили
вселенна остигне помре зникне зменшиться взірветься… а потім?
смисл – найбільша брехня.
іди поки можеш іти
можливо щасливіший ти
можливо ти зможеш знайти
утрачені мною світи
загублені мною світи
в яких все ще плаваєш ти
а я в снах малюю хатки
і карту до них і стрілки.
вічності нема
вічність – це лиш недуг часу
смислу життя нема
якщо наслідок погасне.
а що таке рай?
ти у нього так віриш?
значить теж це життя
не ціниш..
ок! – воскресай!(помирай)
я ні в чім не знаходжу
кінцевого смислу
чи ми – покинуті раби?
чи богу нудно, от він і створив світ?
пустотами пухнуть лоби
немає смислів
всьому кінцем є ніщо.
не віриш спитай у свого бога. що він тобі відповість? знаєш куди відправилось твоє запитання? де воно тебе чекає? там куди ми ідем де ми всі будем рівні де немає величин змінних варіацій…ніщо…
смисл – найбільша брехня.
смисл життю не потрібний.
і в цьому його неперевершеність
і краса.
13 July 2009 08:34
Leave a Reply