H-var

Кохаєм сонливо
на добро позіхаєм.
даруєм нещиро
і назад забираєм.
Живем за законами,
яких і не знаєм;
блукаємо колами
й життям розкидаєм.
Злимося на когось,
коли щось погано,
зриваємо голос,
бо кришу зірвало.
Літаєм десь в небі
і міни скидаєм
на тих, хто в потребі,
халяви чекає.
Їмо лихі страви;
п’ємо отрави;
здоров’я засрали,
зкурили помалу.
від себе тікаєм, бо
когось доганяєм;
свій “Я” величаєм,
решту – зневажаєм.
Тікаєм-тікаєм…
Куда ми втікаєм??
Лягаємо в ложе
з любими тілами,
які нам хороші,
які будуть з нами.
Вмираєм за гроші.
За що ж ми вмираєм???
Нас ставлять на ноші,
які ми таскаєм.
Прикрашуєм тіло
дурними цяцьками,
які не добавлять
в житті данім тями.
Це просто лиш спосіб
когось лоханути,
грошей черпанути
на людях закутих.
ніщо не прощаєм,
зла не забуваєм
добра не вчиняєм
куди ми втікаєм???
куда??? Скажи!

Повір мені друже
я знаю, що робиш
думками як водиш
й руками розводиш,
коли мене чуєш –
зі мною воюєш,
бо ти мене знаєш;
від правди втікаєш,
від долі втікаєш,
від “сонця” втікаєш,
від щастя втікаєш –
ти щастя не знаєш.

Сповзаєм ми з самого краю..