уже пізнавши свою долю
прийшла весна у світ зими
розмерзлись квіти, що під снігом
і хто замерз – зігрілися тоді.
яку б не мала весна волю –
життя її пов”язано з людьми
хоч боронилася усім, чим дано богом
та все ж з людьми лишилась на Землі.
відчувши в горлі теплоту весни
зима заметушилася панічно
почала снігом засипати світ весь
холодними хмарами закрила сонце.
тепер зимі спокійні снились сни
не знала ж бо – в Вселенній все циклічне
зерно весни всеж проростало десь
під снігом проростали вже корінці.
що ж, падати почали з неба сльози
від часу змерзші в небі що були
стопивши сніг землю всю пропитали
коріння вбрало сльози всі, що впали.
зима не ждала, що воно так буде
людей це не влаштовувало теж
а цвіт дерев дозрів уже повсюду
та міць зими покаже своє все ж.
взмелася злість, ввійшла в людину
це сталося в “Едемському саду”
там “сатана” розвів людину
і “першу викликав біду”.
у кожного в житті є цей період
а потім з”явиться життєвий шлях
тоді й відчуєш у долоні холод
і холод цей пров”ється по кістках.
тоді шукатимеш тепло і зірку свою
одне знайдеш, а друге втратиш.
якщо добро шукаєш – знай – воно з тобою
шукаючи достаток, лиш холод розпалиш.
у сказаному є коріння правди
те, що шукаєш, те завжди знайдеш,
якщо захочеш, подолаєш вади
вже інший корінь пустить все, чого торкнеш.
знайди в собі лопату
копни в глибини глибше
знайди єдину правду
та правда і буде “дорога в дальше”.
отож це вибір “зими” чи “весни”
дві магістралі у житті твоїм
тобі підкажуть неспокійні сни
не знаючи чому я вірю їм.
років летить не тисяча – мільйони
летить життя, яке є просто мить
а люди боряться за трони
дивлюсь на це і аж душа болить.
тут моляться щоб гроші і здоров”я
не покидали, хмм, а були щоб завжди.
забули вже, що є душа, а воля
лишилась до розпусти і біди.
накриті всі ми одним тихим небом
яке дарує нам мільйони діамантів
ми маєм прапор і пишаємося гербом
і складені з однакових хім. елементів.
ми всі кохаємо і вміємо прощати
ми всі чиїсь любимі діти
ми всі шукаємо і не знаходим правди
ми любим всі “мульти” і літо!
ми всі сміємось, коли ми щасливі!
шукаєм краще і знаходим правду!
всі ми красиві, трохи хворобливі
та через “зиму” злагоди не знайду.
щоб буть щасливим – викинь свою зброю
я знаю, що шукаєш іншого шляху
любов в майбутнє забирай з собою
це камінь з плеч, повір, я не брешу.
хоч ця війна не наша та між нами
та ще й в серцях у нас війна та сама йде
ми всеж вмішаємось і із добра щитами
“весну” накриєм й зима пропаде.
Leave a Reply