обравши чорно-білий
нехитроумний шлях
прийшлося іти сірим –
загубленим у днях.
заплутаним у буднях
шансів проблем і справ
закований у злиднях
я сам цим шляхом став.
повів за руку діток
тим шляхом, яким став –
у лабіринт без стінок.
…я ж лиш їх уявляв..
нам закривали очі
й брехали “вихід там!”
і ми – стадо овече
входили в темний храм.
бували інші – дивні у вченнях
і плакали над людом: “де ж ваш колір жовтий??”
і дивно гинули в дурних обставинах
“-нема у нім потреби” бурмочеш мов крізь сон ти.
безфнішна дорога
безстартний марафон
до земного бога
й пластикових вікон.
сірий безфінішний холодноокий шлях –
він завжди тхне жахіттям чорно-білим.
фальшивить барвлячи його система у піснях
як принтер із заправкою неліцензійного чорнила.
О Сонце! взорися полум’ям Червоним!
і розтопи червону кров в серцях –
хай вирветься душа батьків з полону
і намалює дітям справжній – кольоровий шлях!
25 July 2009 10:25
Leave a Reply