найкращий спосіб віддихнути від усього світу – закохатись.
І всеж, рідко ми помічаємо, що життя наливається смислом тільки, коли серце наливається любов’ю, любов’ю без слів без образів, без обчислень, ідентифікаторів, без думок, в кінець кінців! І весь світ ховається десь далеко у кишеню старого плаща, який навряд ще колись одягнеш.. І по проходженню певного відрізку часу, яскравого дня, роблячи генеральне прибирання, і найшовши в шафі старий як плащ світ, ми робимо квадратні очі і, після кількох хвилин теплого душу ностальгічних спогадів, наважуємось прошарити по кишенях ще трохи і находимо його..реальне життя. відшліфований земний глузд заставляє нас повірити, що цей маленький шарік, цей реальний світ, здатний засмоктати нас у себе, що й стається незабаром.
І ми знову вкидаємо себе в безсмислове коловоротіння.
Так проходить більша половина одинокого вогника, який помічаєш тільки в одиноку холодну ніч – вогника життя.
30 July 2009 18:13
Leave a Reply